Чи потрібен насос для теплої підлоги, якщо в котлі вже є вбудований циркуляційний насос? У більшості випадків на систему з кількома контурами — так, потрібен окремий насос у складі змішувального (колекторного) вузла. Вбудований насос двоконтурного котла розрахований на те, щоб подолати опір самого котла та невеликої ділянки труб до першого споживача, а не опір розгалуженої мережі з 5 петель теплої підлоги довжиною по 80-90 м кожна.
Чому вбудованого насоса котла зазвичай не вистачає
Насос, вмонтований у двоконтурний конденсаційний котел, підбирається виробником під конкретне завдання: прокачати теплоносій через власний теплообмінник і подолати опір приблизно 1-2 метрів труби до найближчого радіатора чи колектора. Це видно з графіка залишкового напору в паспорті котла — там показано, скільки напору лишається «на систему» після того, як насос подолав внутрішній опір котла. Важливо дивитися саме цей графік, а не шильдик на самому насосі: шильдик показує максимальні характеристики насоса як виробу, а графік у документації котла — реальний залишковий напір з урахуванням гідравліки теплообмінника.
Типові значення для побутових конденсаційних котлів 24 кВт — залишковий напір 2-4 м при витраті близько 1 м³/год. Це прийнятно для одного контуру теплої підлоги або для системи радіаторів без суттєвого розгалуження. Але коли на колекторі зібрано 5 контурів, і кожен з них має власний опір, сумарна гідравлічна картина інша: насос котла фізично не зможе забезпечити потрібну циркуляцію одночасно у всіх петлях при відкритих термоголовках.
Як порахувати опір контура теплої підлоги
Для орієнтовного розрахунку достатньо знати довжину труби, її діаметр і витрату. Труба 16 мм (внутрішній діаметр близько 12-13 мм) при витраті 0,3-0,5 м³/год дає втрати напору приблизно 10-15 мм вод. ст. на погонний метр, залежно від швидкості потоку. На контурі довжиною 80-90 м це дає орієнтовно 0,9-1,2 м втрат власне на трубі. Додайте опір колекторної групи, витратомірів, клапанів і фітингів — зазвичай ще 0,2-0,3 м. Разом виходить приблизно 1,2-1,5 м на один контур.
Якщо контурів кілька і вони працюють одночасно, а розводка від котла до колектора теж має довжину і опір, сумарна потреба в напорі на найдовшому/найзавантаженішому контурі легко перевищує ті 2-4 м залишкового напору котла — особливо з урахуванням того, що реальний робочий діапазон насоса за графіком зменшується при зростанні витрати.
| Параметр | Типове значення |
|---|---|
| Залишковий напір конденсаційного котла 24 кВт | 2-4 м при 1 м³/год |
| Опір контура теплої підлоги (труба 16 мм, 80-90 м) | 1,2-1,5 м разом із колектором |
| Температура подачі для теплої підлоги | 35-45 °C |
| Типорозмір насоса колекторного вузла | 25-40 або 25-60 |
| Монтажна довжина насоса | 180 мм |
| Витрата на один контур підлоги | 0,3-0,6 м³/год |
Розрахунок на типовому прикладі
Візьмемо систему: двоконтурний конденсаційний котел 24 кВт із залишковим напором 3 м при 1 м³/год, 5 контурів теплої підлоги по 80 м труби 16 мм кожен, колектор з витратомірами.
- Опір одного контура — близько 1,3 м (труба + колектор).
- Якщо відкрито одночасно 3-4 контури з 5 (типова робоча ситуація, бо термоголовки перекривають частину петель), сумарна витрата через колектор зростає, а разом з нею — і гідравлічний опір усієї групи, оскільки контури працюють паралельно, але підвідна магістраль до колектора — послідовно з котлом.
- На практиці це означає, що котловому насосу потрібно одночасно забезпечити і витрату 2-3 м³/год (сума по контурах), і подолати опір 1,3-1,8 м на найзавантаженішому контурі плюс опір магістралі. За графіком залишкового напору котла на такій витраті залишається вже не 3 м, а типово 1-1,5 м або менше — цього не вистачає.
Висновок із цифр простий: з одним-двома контурами підлоги без радіаторів котловий насос ще може впоратися, але вже з 3-5 контурами потрібен окремий насос на колекторному вузлі, який бере на себе розподіл по петлях, а котловий насос працює тільки на коротку ділянку «котел — вузол».
Коли можна обійтися без окремого змішувального вузла
Без насоса на колекторі можна обійтися, якщо виконані одночасно три умови:
- Котел — низькотемпературний конденсаційний, працює з подачею 35-45 °C, тобто саме в тому режимі, в якому й має працювати тепла підлога (що само по собі підвищує ККД конденсаційного котла).
- На цьому ж контурі немає радіаторів — тільки підлога. Радіатори вимагають вищої температури подачі (55-70 °C), і змішування цих двох режимів без окремого вузла неможливе фізично, а не через «забаганку» виробника.
- Кількість контурів невелика (1-2), довжина труб помірна, сумарний опір укладається в залишковий напір котла за паспортним графіком.
У такому випадку теплоносій з котла йде прямо на колектор, а термостатичні витратоміри на кожній петлі регулюють витрату вручну.
Коли змішувальний вузол з власним насосом обов'язковий
- Система комбінована: радіатори + тепла підлога на одному котлі. Потрібне змішування теплоносія високої температури з обраткою підлоги до 35-45 °C через триходовий або змішувальний клапан, і це робота окремого вузла, а не насоса котла.
- Контури довгі (понад 80-90 м) або їх багато (3 і більше) — сумарний гідравлічний опір перевищує залишковий напір котла, як показано в розрахунку вище.
- Джерело тепла — твердопаливний котел. Він не має вбудованого насоса системи опалення взагалі, і циркуляцію через підлогу потрібно забезпечувати повністю окремим насосом, часто ще й з захистом від низькотемпературної обратки (для самого котла, не для підлоги).
Чому витратоміри на колекторі «не регулюються»
Типова скарга — відкручуєш витратомір, а потік по контуру не змінюється або змінюється не так, як очікувано. Найчастіші причини не пов'язані з несправністю самого витратоміра:
- Переплутані подача й обратка колектора при монтажі — витратоміри стоять на гребінці подачі, і якщо труби підключені навпаки, регулювання фактично йде «не на той» потік, і поведінка системи виглядає нелогічною.
- Забита колба витратоміра дрібним сміттям або накипом — поплавок заклинює в одному положенні, і зовні здається, що регулювання не працює, хоча механічно кран справний.
- Недостатній напір від насоса — навіть повністю відкритий витратомір не покаже реальної витрати, якщо насос не може «продавити» контур через низький залишковий напір (саме та причина, що розглянута вище).
Перш ніж підозрювати несправність колектора, варто перевірити напрямок підключення і стан колб, і тільки потім — характеристики насоса.
Як вибрати насос для колекторного вузла
Для типового приватного будинку з 3-5 контурами теплої підлоги достатньо насоса типорозміру 25-40 або 25-60 (перша цифра — умовний діаметр патрубків у мм, друга — максимальний напір у дм, тобто насос 25-60 здатен розвинути до 6 м напору). Монтажна довжина 180 мм — стандарт для більшості колекторних груп і котлів, це відстань між різьбовими з'єднаннями на корпусі насоса, і саме за нею підбирають заміну чи додатковий насос у вузол.
При монтажі орієнтуються на стрілку напрямку потоку, нанесену на корпусі насоса, — вона має збігатися з реальним рухом теплоносія від котла до колектора. Якщо насос поставити «навпаки» відносно стрілки, крильчатка все одно обертатиметься і насос подаватиме якийсь напір, але з помітно нижчою ефективністю, ніж за паспортною характеристикою, оскільки гідравлічний тракт насоса розрахований на один напрямок обтікання лопатей.
Висновок
Для системи з одним-двома контурами підлоги без радіаторів і з низькотемпературним конденсаційним котлом вбудованого насоса найчастіше достатньо. Але щойно в будинку 3-5 контурів по 80-90 м, або підлога поєднана з радіаторами, або тепло дає твердопаливний котел без власного насоса — потрібен окремий циркуляційний насос для опалення у складі змішувального вузла. Перед купівлею варто порахувати опір найдовшого контура (орієнтовно 1,2-1,5 м на 80-90 м труби 16 мм) і звірити його із залишковим напором котла за паспортним графіком, а не за шильдиком насоса — це і дасть відповідь, чи вистачить штатної комплектації.
