Гідроакумулятори Zilmet — 29 моделей від 1 594 грн, від маленького бачка на 5 літрів для квартири до 1000-літрового бака для будинку з автономним водопостачанням. Беруть їх для насосної станції чи свердловинного насоса, щоб той не вмикався щоразу, як відкриваєш кран.
Гідроакумулятор — це металевий бак із гумовою грушею всередині. Вода заходить у грушу, повітря навколо неї стискається і створює тиск. Коли відкриваєш кран, вода йде спершу з бака, а насос вмикається тільки тоді, коли запас вичерпався. Без бака насос довелось би вмикати й вимикати щохвилини — він би швидко згорів. З баком насос працює рідше, довше служить, а вода з крана йде рівномірно, без стрибків тиску.
Zilmet — італійський виробник, баки роблять із харчової гуми (мембрана придатна для питної води) і сталевого корпусу з антикорозійним покриттям усередині.
| Сценарій | Який бак підійде |
|---|---|
| Одна точка води (умивальник, кран на дачі) | HYDRO-PRO 5L або 8L |
| Квартира чи невеликий будинок, 2-3 точки | HYDRO-PRO 24L або ULTRA-PRO 24L |
| Будинок на кілька санвузлів + кухня | HYDRO-PRO 50L або 80L |
| Будинок з поливом ділянки | HYDRO-PRO 105L–200L |
| Великий будинок, автономна система або кілька споживачів | ULTRA-PRO 300L–1000L |
Якщо в тебе вже стоїть окремий насос (свердловинний чи поверхневий) і просто бракує стабільного тиску — береш гідроакумулятор Zilmet окремо, він підключається через реле тиску і п'ятивихідник. Якщо ж системи взагалі ще немає, іноді простіше купити готову насосну станцію з невеликим вбудованим баком (зазвичай 20-24 л) — але такий бак не замінити на більший за потреби, тоді як окремий гідроакумулятор можна підібрати під будь-який об'єм і згодом замінити насос, не чіпаючи бак.
Ціни на баки Zilmet — від 1 594 грн до 133 692 грн, залежно від об'єму й серії (HYDRO-PRO — побутова, ULTRA-PRO — посилена, з більшим робочим тиском і для великих об'ємів). На всі баки — гарантія виробника, мембрана розрахована на контакт з питною водою.
Через ніпель на верхній (сухій) частині бака, звичайним автомобільним насосом або компресором — там, де накачують колесо. Перед цим обов'язково скидають воду з системи і знижують тиск у трубах до нуля, інакше показники будуть неточні.
Відключають насос, зливають воду з системи через кран, після чого манометром на ніпелі заміряють тиск повітря в баку. Якщо тиск нижче норми (зазвичай 1,5 бар) або повітря взагалі нема — мембрана могла порватись, бак підкачують або міняють.
Тиск у баку виставляють трохи нижчим за тиск увімкнення реле насоса — зазвичай на 0,2-0,3 бар менше. Якщо реле вмикається при 1,8 бар, у бак накачують приблизно 1,5-1,6 бар.
Головне — об'єм під кількість точок водорозбору: для однієї-двох вистачає 8-24 літри, для будинку з кількома санвузлами беруть 50-100 літрів і більше. Другий момент — різьба підключення (3/4G, 1G, 1-1/4G) має збігатися з трубою в системі.
Перекривають воду, скидають тиск у системі через кран, відкручують бак від п'ятивихідника чи трійника (різьбове з'єднання), ставлять новий бак на те саме місце і підключають у зворотному порядку. Новий бак перед підключенням перевіряють на заводський тиск повітря.
Усередині металевого корпусу стоїть гумова груша (мембрана): з одного боку в неї заходить вода з насоса, з іншого боку між грушею і стінками бака — стиснуте повітря. Коли відкриваєш кран, повітря тисне на грушу і виштовхує воду в трубу без участі насоса.